rammstein-deutschland – play.muzfan.net
Розділ 12:
На межі трагедії.
Радикальний фемінізм як чума (розширено)
Демографічна криза і крах європейської цивілізації
Міграційна криза
Реальна альтернатива для Німеччини
На перший погляд може здатися, що ця книга про мої інтриги. Це не так. Я активно шукаю коханку, подругу й дружину, тому що вже п’ять років живу в іншому світі. У світі, де поняття сім’ї стало нікому не цікаве. У світі, в якому моя колишня дружина втратила розум і вигнала мене з квартири. Набрид? Можливо. Але справа не в цьому. Вона захворіла місцевим вірусом і повністю перейняла манеру поведінки європейських жінок. Вона перестала зі мною спати, не хотіла працювати (це не про німецьких жінок). Так вірус проявляється у «російських», які ним захворіли. Я їй не набрид – я просто став не потрібен. Після розлучення в телефонних розмовах вона нагадує мені, що вона не моя річ, що рабство вже закінчилося і що вона не моя тумбочка. Тобто: «я крута самостійна жінка». У німецькому варіанті це працює так: «я самостійна німецька жінка». Але вони при цьому працюють. А росіянки, туркені й мусульманки при цьому «фемінізмі» здебільшого не працюють. Переважно живуть на допомогу і на аліменти. Нещодавно говорив зі знайомим турком – та сама ситуація. Вигнала. Мій німецький друг Домінік живе в готелі. Вигнали з квартири.
Моя колишня дружина цілий день сидить у кріслі й читає електронну книжку. Стежить за мною в соціальних мережах і ненавидить мене. Готує дітям їжу, прибирає в квартирі – і знову в крісло. Посадила себе у в’язницю. У неї немає друзів, телефоном спілкується зі старою подругою з Одеси. Я намагаюся з нею говорити, але не виходить. Одного разу я знайшов її в Tinder (сайт знайомств). Вона хоче з кимось познайомитися. Це нормально — людські інстинкти ще ніхто не скасовував. Але я впевнений, що тут вона нікого не знайде. Не той рівень. І я нікого не знайду. Так ми поступово старітимемо в різних кріслах і в різних містах. Але в нас є діти – ми маємо жити заради них.
Так, так. Ця чума під назвою «проклятий радикальний фемінізм» знищила нашу сім’ю. Моя сім’я не могла більше існувати в суспільстві, де придушується сімейна культура.
Але саме ми – чоловіки – маємо вивести нашу цивілізацію з сімейної кризи. Саме ми маємо перестати пити алкоголь з приводу й без приводу, ми зобов’язані прислухатися до прохань наших жінок, допомагати їм, бути ввічливими джентльменами, доглядати за ними й дарувати не лише квіти, а й щасливі дні спільного життя. Забезпечувати сім’ю фінансово й дбати про виховання дітей. Нам необхідно почати з себе. Ми або змінимося, або вимремо. Не забувайте, що наші жінки чекають на нас, вони чекають на справжніх чоловіків з великої літери, і коли ми змінимося, наші жінки почнуть змінюватися. Але тільки після нас. Іншого шляху у нас немає.
Я втратив свою дружину. Вона смертельно поранена і не хоче мене чути. Розлюбила? Можливо. Але якщо вона мене розлюбила, то чому тоді й інші російські та українські дружини теж розлюблюють тут своїх чоловіків? Відповідь одна — чума сепаратного фемінізму.
Сепаратний фемінізм (або сепаратистський фемінізм) — це радикальний напрям у фемінізмі, який вважає повне або часткове відокремлення від чоловіків головним способом боротьби з патріархатом і гнобленням жінок.
Прихильниці цього напряму стверджують, що в патріархальному суспільстві чоловіки мають системну владу, тому рівноправні та безпечні стосунки з ними неможливі.
Учора в Instagram натрапив на кілька фотографій з однієї вечірки. Одна з них – моя далека знайома. Там п’ять німецьких жінок зібралися випити винця й погратися зі своїми собачками. Одна принесла до іншої таке ж маленьке чудовисько, яке замінює дитину. І справа не в тому, що нема від кого народжувати. Просто це складно і нікому не треба. Лінь. Дитина заважає кар’єрі, за дитиною треба доглядати – і це на все життя. А з цією собачкою можна просто гратися і підбирати за нею до болю рідні й теплі фекалії в парку на прогулянці. На вечірці вони надягали на собак дитячі памперси й малювали їм слинявчики. Одна з дівчат запитала мене:
– Денисе, як ти ставишся до того, що Німеччина переповнена іноземцями?
Собака замість сім’ї – усвідомлений вибір європейської жінки
– Це через тебе, – відповів іноземець Денис.
– А до чого тут я?
– Я сам іноземець, і мене не лякає міграційна криза в Європі. Але запам’ятай: якби ти народила хоча б одну дитину, то в Німеччині було б на одного іноземця менше. Це математика. Іноземці тут тому, що ви не народжуєте дітей уже сорок років.
Я не проти собаки в сім’ї. Але має бути закон: собака в сім’ю – лише за наявності мінімум двох дітей. Тоді подивимося, чи вистачить у феміністок часу на собаченят.
Навіщо їм собаки? Собаки, а не коти! Адже жінка завжди була ближче до кішки. Письменники й художники інколи навіть порівнювали жінок із ніжними й граціозними кішками. Але кішка – незалежна й хитра істота. Якщо над нею знущатися, вона одразу піде. А от собака не піде. Для собаки господар або господиня – Бог. Собака беззастережно слухається і терпить усі примхи й психи свого домовласника.
Так от. Феміністки, заводячи собак, переслідують дві цілі. Перша – істота, що замінює дитину. Друга – є ким командувати. З дитиною є складнощі, а з собакою проблем немає: дав поїсти, вигуляв, залишив удома й пішов на роботу. Коли пес набрид – йому можна вказати місце й, наприклад, погратися з вібратором. Коли нудно – можна постукати долонею по подушці, і віддана істота вже тут як тут. Набрид – знову на місце. Собакою можна безкінечно командувати. І найголовніше – собака нічого не може відповісти. Як правило, вони заводять безпечних улюбленців. Я ще ніколи не бачив тут ротвейлерів і тим більше пітбулів. Ці породи за знущання можуть одного дня відкусити шматок голови.
Якось я бачив, як феміністка йшла з собачкою і смикала її за повідець, привчаючи йти поруч. Смикала так, що собака падала на асфальт. Вона піднімала її – і так багато разів. Знущалася з тварини. Я уважно стежив за нею: в момент, коли собака підтискала хвостик і дуже боялася, її господиня відчувала оргазм. Це божевілля всюди. І найстрашніше – цю проблему ніде не піднімають. Чоловіки бояться зачіпати цю тему.
Німецькі жінки кажуть: «Я живу з собакою, бо всі мужики – пі…си й онаністи». Я чув це особисто багато разів. Почав скандалити, але німці, які були зі мною, мовчали. Образи з боку жінки для них – абсолютно нормально. Ще одне замкнене коло. Тому вони й «пі…ки», що мовчать.
У Дортмунді в мене були сусіди – родина Вернер. Точніше кажучи, це була не родина, а фрау Вернер із маленьким чоловіком, який біг позаду й ніс сумки. Так, звісно, не в усіх німецьких сім’ях, не всі німецькі чоловіки маленькі і не всі бігають позаду, але сенс той самий. Коли вона мене відчитувала за велосипед на майданчику, він із-за її широкої спини теж щось викрикував пошепки, боячись налякати свою господиню. Велосипед був не мій, і ми врешті з фрау Вернер добряче посміялися. Зараз ми друзі. Я розповів цю коротку історію одній подрузі-німкені, а вона каже: «Супер, це добре, що герр Вернер як собачка у своєї дружини». Фрау Вернер кілька разів доводила свого чоловіка до інфаркту. Приїжджала швидка. Думаю, він уже помер.
Німецькі жінки, прикриваючись фальшивою рівністю, перетворили своїх чоловіків на покірних підлеглих. Але дають їм «цукерочки» – типу футболу й пива. Я вже про це писав, не повторюватимуся. У таких сім’ях немає місця дітям. Вони там просто не потрібні. Європейки не хочуть народжувати дітей від чоловіків, яких не поважають. Радикальний фемінізм спустошує німецькі родини. Чоловіки, які не готові бути підкаблучниками, живуть самі. Ми бачимо їх у публічних домах. Але ж треба народжувати дітей. Як?
«Чим вищий рівень життя в країні, тим пізніше жінка стає мамою. Цей факт давно очевидний і не потребує доказів. Маючи можливість навчатися і працювати нарівні з чоловіками, жінка відсуває на другий план сімейні клопоти, пов’язані з материнством. Вона намагається здобути освіту і зробити кар’єру, і лише потім замислюється про сім’ю. Рівень медицини в Німеччині дозволяє нормально народити первістка і в 40 років. Саме так і роблять багато матусь. Щоправда, не кожна з них може завагітніти в такому віці. Пізнє материнство – ще один чинник, що зменшує кількість малюків у німецьких сім’ях».
– Це цитата з однієї статті, але це лише одна з причин. Я знаю багатьох жінок, які і кар’єри не зробили, і дітей не завели. Просто лінь. Ось, наприклад, інша цитата:
Попередній
Розділ 11
Наступний
Розділ 13
Обговорення розділу