manea-k shazalakazoo 44 remix – max pashm
Розділ 14:
Альтернатива для Німеччини
Нещодавно відбувалися місцеві вибори. На вулицях Золінгена висіли агітаційні плакати різних партій. Зокрема й нових, представниці яких красувалися на плакатах у хустках із дивними іменами. Але справа не в них. Вони — наслідок. А ми зараз говоримо про першопричину: німкені не народжують дітей.
Так от, один із плакатів був від AfD (партії, яку вважають нацистською). На ньому було написано:
«Wir holen zusammen Solingen zurück» — іншими словами: повернемо Золінген, звільнимо його від іноземців. Але як? Куди їх подіти?
Я хочу поставити кожному партійному товаришу з AfD лише одне запитання: скільки в тебе дітей? Один? А… взагалі жодного? То чого ти хочеш? Як ти збираєшся рятувати свою країну? Нескінченною балаканиною в парламенті? Чи, отримуючи російські гроші, просувати інтереси Росії? Одна з лідерок AfD — лесбійка, яка, природно, не дає потомства.
Жінка, ухилившись від свого прямого обов’язку — народжувати, — це холостий постріл для природи. Не забуваймо, що її колись народила мати. Не спала ночами, переживала, а інколи й плакала. Але ця субстанція вирішила, що може відпочити й не займатися «незначними» проблемами — народжувати, прибирати, прати, готувати тощо.
Німеччина — країна літніх людей. Їх набагато більше, ніж молоді. Їм потрібно платити пенсії. А для цього потрібні нові покоління, які працюють і наповнюють бюджет податками. Але уряд бачить, що нові покоління якось мляво з’являються на світ. Тому уряд не придумав нічого кращого, як нагнати сюди майбутніх працівників. Причому хотіли привезти їх у величезній кількості й брали всіх без розбору: біженців із Сирії — там, припустімо, війна; біженців із Північної Африки, які тікають незрозуміло від чого; біженців з Афганістану й Пакистану, Сомалі та Еритреї. Зверніть увагу — брали без документів.
Альтернатива для Німеччини лише одна — народжувати дітей!
Але як це пояснити Клаусу Гоффману та його нареченій? Я вас із ними вже знайомив. Ні Клаус, ні Ірис не зробили в цьому житті кар’єри. Можливо, вони колись намагалися створити сім’ю? Можливо. Але відповідь «якось не вийшло» — неправильна. Наприклад, я пробував чотири рази — і виходило. Тепер у мене четверо дітей. Розумних і красивих. Я щасливий. Прошу вибачення: можливо, хтось не може мати дітей — це сумно, але є вихід: усиновити або удочерити дитину й створити сім’ю.
Вони просто не хочуть. Навіщо їм цей головний біль? Але ж батько Клауса його виховав, не спав ночами, сперечався з дружиною, кому вставати вночі… А вони просто не хочуть. Саме через них Німеччина сьогодні заповнена іноземцями. І це було б не страшно, якби іноземці любили Німеччину. Але переважна більшість новоприбулих ненавидить Німеччину. А уряд тим часом створює для них усі умови, щоб вони народжували дітей.
І тут ми ставимо головне запитання книги «Карантин»:
Чому уряд не стимулює народження дітей у німецьких сім’ях?
Пробували? Не вийшло? Нічого страшного — пробуйте ще! Ідіть у німецьку сім’ю. Запропонуйте, зрештою, гроші! Відпустки, кругосвітні подорожі на борту, повному дітей. Податкові пільги, безвідсоткові кредити, даруйте, зрештою, автомобілі сім’ям, де двоє чи троє дітей. Гроші ж є! Витрачайте ті кошти, які сьогодні йдуть на стимуляцію народжуваності в іноземних сім’ях, на себе — на своїх дітей! Займіться пропагандою сім’ї — ви це вмієте. Телебачення, радіо, як за старого Геббельса, тільки не пропагуйте знищення «нижчих націй», а рятуйте свою. Про нації ми поговоримо в другій частині.
Поверніть ці мільярди в німецьку сім’ю!
Це не так складно. Було б бажання. Я нічого не маю проти іноземців. Мій найкращий друг — Саїд, а найскандальніша персона цієї книги — Нюша з Персії. І я сам зовсім не німець. Мої предки колись жили тут, у маленькому містечку. Але Німеччина у нас у всіх одна. Тож давайте любити її по-справжньому, а не на словах.
