Я звичайна людина, яка колись прийняла рішення переїхати до Європи і змінити своє життя на краще. В Україні я пережив розпад Радянського Союзу, розвивався в бізнесі і досяг певних успіхів. На особисте життя не варто було скаржитися, але воно залишало бажати кращого. Перша українська помаранчева революція, в якій я брав участь, не прикрасила моє життя, крім того, я отримав кримінальні справи і арешти вже від нової влади. Тоді я прийняв рішення покинути Україну. Але що я знайшов в Європі?

Мої мрії про щасливе європейське майбутнє почали зникати, як роса на світанку. Я втратив сім’ю. Створити нову було нереально в суспільстві, в якому відсутня культура сім’ї. У пошуках скромної перспективи в бізнесі і хоч якоїсь надії на створення сім’ї змусили мене написати цю книгу. Життя в Європі складне не тому, що ми не готові. Тут живуть абсолютно інші люди.

Я приїхав сюди з відкритим і добрим серцем. Ділився своєю історією з людьми, які мені здавалися на той момент друзями. Але я не відчував абсолютно ніякої віддачі. Про себе тут ніхто і нічого не розповідає. Тут відсутнє поняття дружби, честі, вірності, співчуття і любові.

І ось я перед жахливим вибором – залишитися собою або злитися з місцевим населенням. Я намагаюся, але не виходить. Мені доводиться закритися і жити у своєму маленькому замкнутому просторі зі своїми думками і переживаннями. Моя доля вирішена в Європі. Я тут ніколи не досягну фінансових успіхів.

Але мене мучить основне питання – що буде з моїми дітьми? Ким вони виростуть?, чи заведуть вони в Європі сім’ю і чи будуть вони щасливі.

Невелика надія все-таки є. Я не один. Зі скрипом створюю нову сім’ю. Продовжую бачитися зі своїми дітьми. Життя йде далі і я буду робити все, для того щоб не втратити свою автентичність, зберегти традиції і все-таки залишитися самим собою в абсолютно чужому середовищі.