cherry-garden_minors-remix
Розділ 10:
Але Юля. А як же Юля?
Безумовно, я втратив інтерес до листування з Юлею. Мене заспокоювало лише одне: у нас із Юлею не було сексуального контакту. Отже, це ніби й не зрада. Складно. Наступного дня ми знову переписалися. Барбара відповідала лише «так» або «ні». Я завантажив румунський перекладач і самоучитель. Вона на контракті. З клієнтами не можна входити в близький контакт. Я намагався забрати її з пуфу, але вона відмовлялася. Їй не вистачало повної суми на машину. Думаю, в контракті прописано, що не можна зустрічатися з клієнтами поза клубом.
Ми бачилися ще багато разів, і з кожним разом секс був дедалі сильнішим. Я купив їй парфуми у формі туфельки й проніс у бордель. Днями вона відлітає, попросила, щоб я допоміг купити їй машину в Німеччині — я погодився. Поки що так.
Як з’явилася Юля? Ви вже коротко про це чули. Повернімося в січень 2020 року. Після перської принцеси й ще кількох контактів із місцевими жінками я зрозумів, що треба діяти. Знайшов в інтернеті перше-ліпше шлюбне агентство в Києві, зателефонував власниці, вона показала мені каталог — і я одразу ткнув пальцем у Юлю. Вона з невеликого українського містечка, хитра, симпатична й якась домашня, не така, як інші наречені. За невелику суму грошей я отримав її номер телефону. Перші телефонні розмови були складні. Ми — чужі люди. Почалося нескінченне листування. Але без особливих почуттів.
Дорогі друзі, ви ще тут? Барбара не відлітає. Причину я не розумію. А Юля пише дедалі частіше. Ми з Юлею переписуємося вже вісім місяців. Вона розуміє, що є Барбара. Але нічого не може сказати — ми ніколи не бачилися. У нас роман на відстані, ми хочемо створити сім’ю. А Барбара тут — вона жива. Після того як Барбара сказала, що не їде, ми проводимо разом майже щодня — у борделі. Поступово наш секс перетворюється на щось інше. Не на «клієнт — повія». Я шукаю їй машину. Ми переписуємося цілий день. Я вчу румунську мову й не хочу їсти — нудить. На другому побаченні, якщо це взагалі можна так назвати, Барбара запитала мене, чи може вона залишитися тут ще на три місяці. Для мене це було великим здивуванням. Що це за питання? Я ж не її чоловік. Це ж, зрештою, публічний дім. Цим запитанням вона підтвердила свою згоду на те, що я заберу її з борделю — але трохи пізніше.
Юля — дуже непроста дівчина. Вона поліцейська. Красива, розумна й сексуальна — я бачу це навіть на величезній відстані. Вона розуміє, що ніколи нікого не зустріне в Коростені (Україна), тому заповнює анкету в шлюбному агентстві й натрапляє на мене. Уявіть собі. На людину, яка в цьому житті бачила майже все. Але її це анітрохи не лякає — навпаки, вона намагається керувати мною на відстані. Ми з різних світів, але водночас у нас однаковий менталітет. Про менталітет: наш — твердіший, ніж європейський. Вона різко обриває розмови, каже: пора спати — і я підкоряюся. Мені це навіть трохи подобається, адже мною керує моя рідна українка.