haidin bianca pop-ispita formatia marinica namol-hau mau official
Розділ 16:
Надішли мені 200 євро
Я пропустив 2 грудня. День приїзду до Німеччини.
Маю на увазі, що сьогодні вже 6 грудня 2020 року. Тепер наші часові простори злилися воєдино. Тобто, поки ми жили в цьому готелі, сталася моя трагедія з Денізою, і Домінік та Настя про це знали. Саме Настя тоді підібрала мене п’яного на вулиці й повела в замок. Того дня, коли відьма Деніза полетіла до Румунії. І я розповім вам події останніх трьох тижнів та завершу першу частину книги в середу, 9 грудня. У цей день полетять мої останні цього року коханки й подруги — повії Алекса та Мірела.
Автор цього романтичного твору звільнив Попелюшку, зняв із неї арешт і дозволив виходити на 3-й поверх. Ми знову почали спілкуватися. До нас почав заїжджати мій найкращий друг Саїд.
«Саїд»* марокканець, який живе в Німеччині вже 30 років. Добре вихований. Чистий душею і тілом. Розуміє значення дружби. Хитрий, але з близькими друзями в хитрощах помічений не був. Хіба що зовсім трішки.
Усі борделі в Німеччині закрили. Я думаю про Денізу, слухаю прекрасну романтичну румунську музику. Не працюю. Якось до замку приїхав Саїд. Ми щось їли на кухні й обговорювали катастрофічне становище через закриття борделів.
Але я кілька разів був у клубі після Денізи. Намагався таким чином убити любов. Не вийшло. У мене був хороший, але несерйозний секс із циганкою Златою кілька разів. Вона полетіла до Румунії. Залишила мені свій телефон, у переписці намагалася витягти 200 євро. Я зібрав усі її голосові повідомлення, змонтував, зробив реп і відправив Златі. Вона мене заблокувала. З цієї музики досі всі сміються і слухають її зранку. Ви теж, напевно, вже чули.
Отже, я спитав у Саїда: що ж ми тепер робитимемо всю зиму? Ми справді залишилися самі. Жінок немає, як на безлюдному острові. Вони, напевно, десь є, але виглядають настільки потворно й відштовхують своїм невиправданим фемінізмом, що в нас зовсім немає настрою з кимось фліртувати, будучи впевненими, що отримаємо відмову.
Пам’ятаєте? Вірус — «у мене є друг».
Де познайомитися з жінкою?
Як із нею заговорити?
І навіщо?
Але Саїд миттєво відповів:
— У нас є в запасі суперваріант. Залишилися Мірела й Алекса.
Я його обійняв. Дякую тобі, брате, цю зиму ми якось протягнемо.
Мірелу я один раз бачив у борделі. Вона одна з найкращих. Стара знайома Саїда. Він дав мені її телефон. Ми зустрілися. Мірела своя, розкута й дуже симпатична дівчина. Ми домовилися частіше бачитися. Вона живе з Алексою — дуже скромною й чарівною домашньою дівчиною. Ми станемо дуже добрими друзями, а я робитиму їм фотосесії.
haidin bianca pop-ispita formatia marinica namol-hau mau official
Ми зустрічалися не лише заради сексу — між Денисом, Алексою та Мірелою зав’язалися дружні стосунки. Мірела надавала мені сексуальні послуги, але це було якось по-дружньому.
Хочу зауважити: для дорослого й здорового чоловіка навіть лікарі рекомендують секс щонайменше двічі на тиждень. У Німеччині цей природний факт ігнорують. Особливо коли повії з барів кажуть тобі, що ти маєш щось чекати. І ми чекаємо — у борделях.
І витрачаємо там гроші, на які розраховує та, що каже тобі: «зачекай ще трохи, я не така». Ти чекаєш, а вона — ні. У неї, по-перше, вдома є силіконовий вібратор і кілька наречених, з якими вона спить за власним бажанням.
Під час однієї з зустрічей із Мірелою ми запросили в ліжко Алексу. Тепер ми завжди спимо втрьох. Після сексу ми завжди сміємося з того, як я закохався в Денізу, і з реп-музики для Злати. Вони знали про трагічну комедію в борделі з Денізою — вони тоді теж там працювали.
Повернуся до замку. Якось раз, приблизно тиждень тому, ми з Настею сиділи на кухні. До речі, вона вчора поїхала і більше ніколи не повернеться. Ну і слава Богу. Під час трапези мені приходили смс. Вона спитала:
— Хто це?
Це була одна з повій. У неї був мій номер. Персонаж негативний. Вона давно шукала квартиру на випадок закриття борделів.
— Kleine Schlampe — спитала мене, чи є ще вільні кімнати у твоєму готелі.
Я відповів:
— Так.
Настя подивилася мені в очі й сказала:
— Це не вона питає, а Деніза.
Я навіть прикрикнув на прибиральницю:
— Не роби мені боляче. Яка Деніза? Забудь про неї. Її вже немає і ніколи не буде.
Вона повторила:
— Деніза.
Мені стало якось не по собі, і я перестав їсти. Через хвилину я отримав смс із незнайомого номера. Англійською:
«Hi, hi…»
і фото з підписом:
«You remember me?»
На фото — моя любов, Деніза. Мені стало зле. Холодний піт на лобі, слабкість. Настя з абсолютно спокійним обличчям:
— Я ж казала.
З’явилася дивна задишка.
Я написав, що, звісно, пам’ятаю її, постійно думаю, люблю й помираю без неї. Це була моя помилка. Треба було написати «не пам’ятаю» і заблокувати, як вона колись зробила зі мною. Не вийшло. Любов — це суцільні помилки.
Деніза попросила мене продовжити розмову з повією, яка писала перед нею. Потім якось за секунду малолітка написала, що не приїде. Деніза сказала, що теж не приїде. Я не зрозумів, що це був за маневр і навіщо. Через кілька днів вона мене заблокувала. Відьма увірвалася в мій мозок через півтора місяця. Вдарила ножем із тим самим концентратом любові на вістрі просто в серце — і зникла. Але залишила маленьку ниточку. Тепер я можу їй писати через малолітку, але я тримаюся.
Real conversations on WhatsApp with participants in the events
Мої подруги Мірела й Алекса все знають. Кажуть: не звертай уваги, вона знущається з тебе. Вони мені дуже подобаються. Мірела — ділова й принципова, заробляє гроші з холодним серцем. Алекса — м’яка й ніжна, робить усе, що каже Мірела. Дуже гарний дует. Взагалі-то Алекса могла б бути гарною дружиною.
Якось ми цілий день були втрьох. Вони попросили мене з’їздити в Media Markt по обігрівач. Потім заїхали в замок. Ці дівчата поводяться зовсім інакше. Мірела йшла зі мною під руку. Коли ми підійшли до супермаркету й я відійшов викинути порожній стаканчик, моя дівчина чекала мене біля входу, хоча двері були широко відчинені і вона могла б зайти. Але Мірела чекала. Коли я підійшов, вона взяла мене під руку — і ми разом увійшли. Право вибору обігрівача вона залишила за мною, але заплатила сама. На виході ми купили картоплю і сосиски — руки були зайняті в обох. Алекса чекала нас у машині, яку я випадково замкнув. Мірела поставила все на підлогу, в одну секунду залізла мені в кишеню, дістала ключ, відчинила машину й усе туди поклала. Дала їжу Алексі. Коли ми сіли в авто, Мірела вставила ключ у замок запалювання і одразу ж поклала мені в рот сосиску. Так вона годувала мене всю дорогу. Ретельно мастила картоплю майонезом і обережно давала мені відкусити сосиску. Ми всю дорогу сміялися. Алекса казала, щоб я спробував і її картоплю. До речі, за картоплю заплатила Мірела. В якийсь момент вона поклала мені голову на плече, я обійняв її — і щось відчув. Понюхав її волосся. Мені здалося, що вона моя жінка. Як ви знаєте, я можу закохатися дуже швидко. Але ми були більше друзями, ніж коханцями. Хоча вона дуже сексуальна. Того дня вони не були повіями. Це були румунські, дуже красиві й чутливі дівчата, які поважають себе й чоловіка. Уважні, господарські й ніжні. Все було не за гроші. Це був один із найкращих днів за останні кілька років. Я буду за ними сумувати.
У кожній жінці живе повія, і в кожній повії живе жінка. На завершення моєї історії я хочу й мушу визнати один важливий факт: румунська дружина може стати твоєю назавжди і справді піклуватися про тебе до кінця днів. Залишатися відданою і вірною. Народити тобі дітей і дбати про них. Наша жахлива й зіпсована реальність змусила багатьох майбутніх дружин і матерів займатися цим брудним бізнесом. Усі зароблені гроші цією страшною й невдячною працею вони везуть додому — своїм дітям і матерям. Вони не купують дорогі машини й діаманти, як місцеві повії. Колись вони залишаться вдома й забудуть той жах, через який пройшли.
Мірела й Алекса відлітають у середу, 9 грудня, до Румунії. У вівторок ми будемо втрьох востаннє перед тривалою розлукою.
Ще одна сторінка мого життя в Німеччині перегорнеться за три дні. Перша частина цієї книги буде завершена в середу. Я ще багато чого не розповів. Наприклад, те, що планую працювати з Ванессою і з шефом готелю — вони запросили мене в компанію. Я навчаюся роботі з нерухомістю. Мій дизайн тут нікому не потрібен. Автобізнес зупинився назавжди.
