Real conversations on WhatsApp with participants in the events
Розділ 4:
Радикальний фемінізм (коротко)
Це небезпечна хвороба, що вразила німецьке й європейське суспільства. Надалі я називатиму це вірусом. Саме тому моя книга має назву «Карантин». У чому його небезпека? В Європі жінки, маніпулюючи чоловічою свідомістю, сильно радикалізували питання гендерної нерівності й перетворили його на тотальний обман. Чоловіки через власну лінь і небажання заглиблюватися в проблему залишили все жінкам і продовжили дивитися футбол. «Слабкій статі» саме цього й було потрібно. Вони взялися все вирішувати за нас і дозволили нам пити пиво та ходити на футбол, щоб ми думали, ніби вільні й робимо що хочемо. Насправді ж європейські чоловіки перебувають у дуже добре розіграній і грамотно спроєктованій формі рабства. Але це лише моральний аспект. Є ще й фінансовий. Будь-який чоловік у Німеччині після розлучення залишається на вулиці без засобів до існування. Якщо він працює, йому вистачає лише на пиво. Решту грошей він віддає дітям, якими розпоряджається колишня дружина. І фактично утримує її. Вона це «заробила». Відмучилася. У більшості випадків діти не бачать і половини цих грошей.
Побутує думка, що діти не народжуються через умови сучасної цивілізації. Мовляв, жінки теж хочуть працювати, тому немає часу народжувати. Але це не так. Коли в домі є вплив чоловіка, він здатен наполягти — і жінка народить дитину. Дає потомство й займається своїми прямими обов’язками, а чоловік у такому разі забезпечує сім’ю всім необхідним і бере на себе найважче — заробляння грошей. Але технічний прогрес не налаштований на творення сімейних цінностей. У сучасному капіталізмі людина має жити одна. У нашій книзі трохи згодом ми обговоримо проблему самотності й до чого вона вже призвела.
Після мого розлучення з дружиною, яка миттєво підхопила цей вірус і вигнала мене з квартири, я почав контактувати з місцевими жінками й вивчати їх. Налагодити нові контакти виявилося непросто. У Німеччині не знайомляться на вулицях. Тут не знайомляться ніде. Усі мої спроби познайомитися закінчувалися провалом. Від усіх жінок я чув одну й ту саму фразу: «ich habe ein Freund» — тобто «у мене є друг». Насправді ж ніякого друга в них немає.
Тут увага!!!
Є два дуже важливі аспекти. Перший — вони феміністки й вважають, що ти порожнє місце, тобто чоловік, і не маєш права просто так підійти до неї й загравати. Право вибору партнера вона залишає за собою. Але тут виникає складність — вона настільки «крута» жінка, що теж не може першою підійти до чоловіка. Замкнене коло. На вулицях Німеччини я помітив один дивний нюанс: жінки, проходячи повз тебе, ніколи не дивляться тобі в очі. Наче тебе не існує.
Ми підійшли до другого аспекту — мастурбації. Через це замкнене коло європейська жінка в результаті залишається одна і мастурбує вдома. Хтось у чистоті, хтось у повному безладі. Нікому не треба готувати, не треба прати й прибирати. Вона задоволена сексуальною іграшкою, купленою онлайн. Собачка, що лежить поруч, — ліки від самотності.
Тепер їй точно ніхто не потрібен, бо вона не голодна й «награлася» вдома сама з собою до нудоти. І ось вона йде з подругами в бар, а там чоловік. Але їй гидко навіть подивитися на нього, бо ще годину тому вдома вона кілька разів отримала оргазм від усіляких вібраторів.
Вони замовляють їх через інтернет регулярно. Набридла одна іграшка — замовляється інша, потім наступна, і так далі. Я добре розумію, що для багатьох моя точка зору здається смішною й не новою.
Мої читачі можуть сказати: ми щасливі, і нас абсолютно не цікавить думка іноземця. Це правда. В принципі, яке мені діло? Але тут житимуть мої діти. Що буде з Німеччиною через 20 років? Чи зможе моя донька Марія у свої 24 роки (зараз їй 4 рочки) зустріти гідного чоловіка? Чи вона житиме з собакою? А мій син? Кого він приведе в дім? І чи приведе когось узагалі. Я маю шанс у старості залишитися без онуків. Головне питання, яке гостро стоїть переді мною, — як виховувати своїх дітей: по-старому чи по-німецьки. Якщо по-старому, мої діти будуть схожі на мене, і їм буде дуже складно знайти однодумця. Вони будуть самотні, як я. А якщо виховувати по-новому — тоді вони точно житимуть у самотності.
Виховання дітей в еміграції вимагає збереження емоційного зв'язку з батьками, створення почуття безпеки в чужому середовищі та активної підтримки при адаптації до нової культури. Важливо визнавати почуття і переживання дітей, зберігати рідну мову через книги і спілкування в повноцінній родині.
Я був удома в однієї росіянки. Симпатична блондинка, висока, з гарною фігурою. Живе сама. Дітей немає. У квартирі все прибрано, все ідеально рівне. Один із симптомів вірусу — ідеальна чистота. Коли є діти, про чистоту можна лише мріяти. А тут домашній затишок на першому місці. Питання — для кого? Для себе коханої. Mein Lebensraum! Вона сама запросила мене додому, тобто ще «жива». Звісно, вона теж із вірусом — «ich habe ein Freund». Я ввічливо спробував за нею позалицятися, але вона сказала, щоб я навіть не мріяв. Тоді я спробував увімкнути телевізор, але в пульті не було батарейок. Я запитав: «А де батарейки?» — і вона, не соромлячись, відповіла: «У вібраторі». Тобто ті, що були там, уже сіли, і вона взяла батарейки з пульта від телевізора. Сьогодні вона вже займалася мастурбацією — і не один раз. Я їй був нецікавий. Але я чоловік активний, і мені був потрібен секс.